ЛИСТ ІЗ ЮНОСТИ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Ой-й-й!.. Поки Яна добігла до свого будинку (втім, який він там свій – комунальний), у руки встигли зайти зашпори, хоча й була в рукавичках. Сама зв’язала, теплі, але морозяка ж який! А ніс то й зовсім, здається, відмерз: краєм ока кінчик видніється червонястим, як у п’яниці або мов калина в листопаді. Мороз дістався й до пальців ніг, вони вже не могли зігрітись навіть від бігу підтюпцем. Промерзла до кісток! Ой, зуб із зубом не зведе! Це ж до чого цей морозяка? Чи не до відлиги?

Ху! Таки добігла. Йти повільно мороз не дає, підгонить, заганяючи в домівку. Гучно бахнули двері під’їзду, притримати які вже не мала сил, так боліли задубілі пальці. «Ой! Ай-й-й! Ой-ой!» – мало не плакала Яна. І треба ж було їй висовувати носа в таку негоду! Чи не зачекали б ті дрібні справи ще якийсь день, поки морозисько вгамується? Ай, пусте!.. Ось зараз відігріється.

Та не...

Дякуємо!