КОЛЯ І ДОЛЯ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

– Що за погода?! Ади, в голову так пече, що треба шапку знімати, а під ногами – лід, як скло. Січень, курва. Нині десять градусів тепла, а позавчора було десять морозу. Дідько’го знає, що то за погода!? – чоловік сунувся по дійсно аж блискучій ожеледиці, в одній руці – палиця, в іншій – кашкет.

Люди вітались і спокійно йшли у своїх справах, знали: Микола не чіпатиме нікого, бо одягнений у джинси, куртку й кашкет, отже, або до сільради поспішає, або на автобус у райцентр. А от коли б ішов у засмальцьованих штанах, в облізлій овечій безрукавці та трикотажній шапці, то закономірно – до генделика. Тоді зупиняє кожного стрічного, плаче на свою долю й пропонує переписати хату тому, хто його поховає. Люди вже знають його п’яну манеру поведінки, тому завбачливо змінюють курс траєкторії або просто тулять до вуха телефон і вдають, нібито з кимось розмовляють.