Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

Передплатити

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Олександр ТРЕГУБОВ
22 квітня 21:08
448
Джерело: Газета «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

З поштової скриньки

КОЛИ ГАСНЕ СВІТЛО

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

«Ні до кого не прив’язуйся» – він написав цю фразу на запорошеному екрані свого ноутбука. Того вечора. При світлі настільної лампи. Зайшов у квартиру, кинув куртку на вішак і пішов у свою кімнату.

 

Після смерті батька вся квартира й так була його. Але він, як і раніше, виділяв саме цю кімнату як свою. Моя кімната – моя фортеця. Це про неї. Нічого особ­ливого: розкладачка царських часів, такі ж стільці та стіл, з витертим лаком і кислим, як квашена капуста, скрипом та книжкова полиця скарбів.

Для нього книги справді мали цінність. Та не ту, що клеять торгівці на обкладинці. Більше. Хіба мають пориви людської душі, зодягнені в рими переживання і заховані в образах визнання, обчислювану ціну? На сторінках були знання та досвід, карти людської душі та ключі до незримих схованок серця. Ні, все це було безцінним. Усе це не раз давало відповіді на, здавалося б, нерозв’язні питання й відчиняло двері там, де вихід був запечатаний, і стояв на варті вогненний херувим. Тут він по-справжньому почувався в безпеці.

У світі, де красою вважали правильно нанесений макіяж і професійно удобрену силіконом філейну частину. Де красу оцінювали надрукованими на папірцях обличчями заморських вождів. Де терабайти розуму обчислювали кількістю позитивних реакцій у віртуальному обліковому записі. У цьому світі юнак став виродком.

І річ навіть не у фізичній непривабливості, адже роблять пластичні операції, дивлячись і засуджуючи чийсь непрофесіоналізм нагорі, й самі стаючи творцями. Він не відповідав параметрам цього світу. Вдихав запах квіток жасмину, коли інші купували щось ароматичне в численних кіосках. Слухав шелест осіннього листя в парку та буркотіння сонних сорок, коли на асфальт спускали черговий інтелект-кар. Пересипав із долоні в долоню охололий пісок на жовтневому пляжі, коли міста готувалися до чергових роковин чогось там… Коли краса пліткувала й аплодувала життю когось із великих, померлого від чуми минулого вже століття, потворність опускала додолу сповнені блиску очі, бачачи трагедію і покаяння ангела, що заблукав.

У Спарті таких скидали зі скелі. У нинішньому толерантному суспільстві цнотливої богеми та безкорисливої політики таких просто намагалися не помічати, даючи їм право самостійно залишити бал першими. Але траплялися й винятки, звичаям іноді властиво повертатися. І тоді не таких ведуть до краю та вішають на хрестах.

Батько допоміг влаштуватись юнакові в тролейбусне управління кондуктором. Познайомив і прищепив любов до мовчазних друзів у скромних обкладинках. Навчив дивитись у вічі страху й схилятися перед вітрами невідворотного. Своїм прикладом показав, як радіти клаптику блакитного неба на нескінченному полотні осінніх хмар і як визнавати помилки, що сиплються зі штопаної кишені нашої долі. З березневим капанням учитель пішов, залишивши учня щодня складати іспити, падати, вставати і йти далі.

– Ні до кого не прив’язуйся, синку. Прихильність схожа до якоря: для фрегата з вітрилами, що сьорбнули попутного вітру, він перешкода. Прихильність породжує біль. Біль сильний, як тихоокеанський десятибальний шторм, і гарячий, як пісок Сахари. Тривалий, як індійські зливи, та спустошливий, як африканський самум. Він залишає глибокі шрами всередині. Й дуже часто вони не гояться, не придумали ескулапи таких ліків.

Але хіба хлопець знав, де настає прив’язаність? Де просте «привіт» чи «добрий день» перестає бути знаком пристойності і стає словом, яке ти хочеш сказати. Так, саме хочеш. Коли бажання стає потребою, виникає прив’язаність.

– Що у вас за проїзд? – він звик на це запитання отримувати лише данину з кількох монет. Запитання – гроші – квиток – право вільного проїзду з пункту А до пункту Б. Дуже проста схема. Навіщо ускладнювати?

– Доброго ранку. В мене «двадцятка». Нічого? У вас буде решта?

За той час, пару-трійку років, що він пропрацював у тролейбусному, «доброго ранку» бажали лише ведучі нудотного FM‑радіо та рідкісні пасажири своїм телефонним співрозмовникам, більше ніхто. Тому два безневинні слова змусили юнака під­вести очі.

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!

20 НОВИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ ЗА 20 ГРН
Передплатіть онлайн
Ви вже є передплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ
КВІТИ ДЛЯ РОЗАЛІЇ Життєві історії
ГАЗЕТА «НАЙКРАЩІ ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ»
КВІТИ ДЛЯ РОЗАЛІЇ
31 липня 13:05 80
ОБРАЖЕНА І ЗАГУБЛЕНА Життєві історії
ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
ОБРАЖЕНА І ЗАГУБЛЕНА
22 липня 23:42 84
ВТРАЧЕНЕ ЩАСТЯ Життєві історії
ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»
ВТРАЧЕНЕ ЩАСТЯ
21 липня 22:21 599