З поштової скриньки

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

«Ні до кого не прив’язуйся» – він написав цю фразу на запорошеному екрані свого ноутбука. Того вечора. При світлі настільної лампи. Зайшов у квартиру, кинув куртку на вішак і пішов у свою кімнату.

Після смерті батька вся квартира й так була його. Але він, як і раніше, виділяв саме цю кімнату як свою. Моя кімната – моя фортеця. Це про неї. Нічого особ­ливого: розкладачка царських часів, такі ж стільці та стіл, з витертим лаком і кислим, як квашена капуста, скрипом та книжкова полиця скарбів.

Для нього книги справді мали цінність. Та не ту, що клеять торгівці на обкладинці. Більше. Хіба мають пориви людської душі, зодягнені в рими переживання і заховані в образах визнання, обчислювану ціну? На сторінках були знання та досвід, карти людської душі та ключі до незримих схованок серця. Ні, все це було безцінним. Усе це не раз давало відповіді на, здавалося б, нерозв’язні питання й відчи...

Дякуємо!