КІШКА ІРИСИ

Дівчина тримала в руках медальйон подарунок або ж спадок від прабабусі. Єдина пам’ять про неї. Там була зображена пухнаста руда кішечка з глибокими синіми очима. Що прагнула сказати бабуся, коли поклала цей медальйон у скриньку й заповіла своїй онуці бережно берегти, аж поки дитині (дівчинці) не виповниться шістнадцять років?

І ось Ірині шістнадцять. Дивна сполука: Ірина – спокій, Іра – гнів? Але ці якості у ній співіснували доволі гармонійно, дівчина могла бути і ніжною, і впертою, а часом і провчити нахабного. Але зараз не про це.

Було літо. Приємно світило сонечко, пташечки співали, здавалося, що все, до чого доторкаєшся, стає золотим чи від сонячного світла, чи він настрою іменинниці. Окрім того, було сьоме липня – свято містики і таємничого. Друг Михайло обіцяв їй неймовірний подарунок (але який саме, не сказав).

Іра ще раз поглянула на медальйон: він був не ціліснім: одна частина чи відломлена, чи...