КАЗКА НА НІЧ

Спекотна липнева днина. Сонце радісно світило, цілковито не зважаючи на те, що там на землі всі геть потомлені від спеки. Ні краплиночки води з неба, ні вітерцю. Усе живе шукало бодай тіні, аби перепочити у прохолоді. Якщо така погода протримається ще кілька днів, пересохне струмок і геть зміліє ставочок... Лихо буде. 

Плямка і Лютик теж почувалися кепсько. Вони не гасали, як завжди, не бавилися, навіть їсти відмовлялися. Лежали у затінку, під широкими реп’яховими листками, аж поки ображене сонце не сховалося за старі сосни, що височіли над лісом. Бажана прохолода все не приходила, адже спекотний день змінив важкий вечір. Повітря видавалося густим і зовсім нічим не пахло.

– Дощ буде… – у мами Мишки на загривку наїжачилася шерсть.

– Та нехай би вже…– мовив тато Сірий.

Мишенята неохоче перемістилися із двору до нірки. Нач...