КАРТОННИЙ БУДИНОЧОК

Я точно не пригадаю, коли все це почалося. І з чого саме, теж. Якоїсь миті все моє сімейне життя пішло шкереберть. Та я точно пам’ятаю, що стало апогеєм і якою була кульмінація.

Ні, ми з чоловіком завжди знаходили причини, щоб влаштувати бодай невелику сварку. Ось зараз я сиджу і міркую про те, що ми й одружилися казна-чого. Ми такі різні, в усьому, в кожній дрібниці, що мали б десять разів розбіг­тися ще на етапі зустрічання і забути одне про одного як про дурний сон. Ви знаєте, оці сни над ранок: мариться якась сіра липка маячня, ти прокидаєшся, що саме снилося, пригадати не годен, проте почуваєшся втомленим, виснаженим, настрій чомусь кепський, і взагалі… І ще до обіду просто про все забуваєш.

Але ж ні, в нас кохання, в нас почуття, ними нехтувати не можна! Ми сварилися, мирилися, нас підхоплювали хвилі яскравих емоцій – від пристрасті та ніжності до гіркоти розчарувань. Періодично хтось із...