Життєва історія

Метелики вмирають довго.
Спершу вони відчувають, що на довгий щасливий політ-пурхання їм бракне сил. Вони перелітають на невеликі відстані, здивовані, чому ж так швидко втомлюються.
За короткий час сил починає бракувати й на це. Метелики сидять посеред дороги у пилюці, зрідка ворушать крилами. Ніхто не знає, чи усвідомлюють комахи, що вмирають, найімовірніше, все, що в них є, – це подив. Найчастіше на оцьому етапі метеликове існування припиняють колеса автівок чи підошви перехожих. А якщо після останнього польоту метелики опиняються у траві, вони приречені помирати ой як довго. Їхні крильця злегка смикаються багато годин поспіль, аж поки не завмирають назавжди. Немає більше невловимого яскравого метелика, є жалюгідна вицвіла обгортка, ще й добряче пошарпана. Нікому не цікаві мертві метелики.
Нікому, крім Тоні. Тоня збирає метеликів, старанно обшукуючи траву, дитячий майданчик, навіть дорог...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайн
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

