Історія з життя

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

Ілона повернулася з ресторану, коли вже почало світати. Та цього разу навіть її прискіпливий і вимогливий дядько Петро промовчав. А що можна сказати єдиній улюбленій племінниці, якщо вона разом зі своїми одногрупниками святкувала закінчення вишу? Ще й отримала червоний диплом. То як же сварити? Петро з дружиною теж не спав чи не всю ніч: декілька разів поривався поїхати по племінницю і забрати її додому. Неодноразово телефонував. Та Ілона заспокоювала:

– Усе гаразд. Я не сама. Мене проведуть і відвезуть. Не хвилюйтеся. Лягайте спати, скоро буду!

Втомлена Ілона зайшла у свою кімнату, сіла в крісло і знову (вже вкотре!) почала телефонувати Олегові – хлопцеві, з яким зустрічалася понад рік. Цього разу коханий відповів:

– Вибач, рідна. Я зараз не в місті. Термінові справи. Змушений був швидко поїхати і не встиг попередити. Вітаю тебе. Увечері обов’язково буду!

Дівчина полегшено...

Дякуємо!