Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

Передплатити

І ЗНОВУ ПЕРІЩИВ ДОЩ

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

17 січня 22:55
322
Джерело: Газета «Життя. Історії»

Життєві історії

І ЗНОВУ ПЕРІЩИВ ДОЩ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

 

 

Дівчинка боязко зазирала у відчинені двері вітальні, не наважуючись увійти всередину. Попід стіною на виставлених у ряд стільцях сиділи зажурені сусідки й тихо перемовлялися.

У кімнаті стояла задуха.

 

Зачинені вікна. Завішене дзеркало. Кіптява від свічки.

На голову дитині лягла чиясь рука. Та здригнулася.

– Не плач, Сано, мами вже не повернути. Відмучилася, бідолаха… – немолода жінка змахнула сльозинку кінчиком хустини й шмигнула носом.

Дівчинка не плакала. Вона важко усвідомлювала, що матусі вже немає.

Мама, яка останнім часом майже не підводилася зі свого широченного двоспального ліжка, зараз лежала на білих простирадлах у вузенькій труні. Обкладена букетами півоній. Вдягнена в усе нове.

– Бабуню, ти ж мене не покинеш? Додому не поїдеш? – тремтячим голосом запитала дитина, зазираючи в очі старенькій.

– Поїдемо разом. Житимемо в мене. Удвох, – старенька погладила нечесану дитячу голівку й гірко всміхнулася.

Мала різко повернулася і прилинула до грудей бабусі, рясно зрошуючи їх солоною вологою.

Що було далі, Оксана пам’ятала уривками: священник запалює кадило, ходить навколо труни, співає і хреститься; домовина нерівно стоїть біля купи свіжовикопаної землі на різновисоких підставках; стукіт глини, що глухо падає на кришку гробу; довжелезний стіл під білими скатертинами у дворі коло хати, де зібралося майже все село… і сусідський Юрко. Який міцно тримає її за руку й шепоче на вухо:

– Я просив свою матусю, щоб забрала тебе до нас. Щоб сестрою мені була…

Пам’ятає, як бабуня зв’язує її речі в простирадло, перепитуючи, чи все потрібне для школи спакувала. Як старенька обходить кімнати, перш ніж почепити навісний замок і віддати запасний ключ сусідці. Як плаче сусідка і хрестить здаля зі словами «Хай Господь береже тебе, дитино…» І зажурливі очі Юрка, що тримає її руку й не хоче відпустити…

Тоді їм було по десять. Їй і її «залицяльникові» – так позаочі дражнили Юрка, який залишався в селі, у той час як на Оксану чекало місто. З його вуличною метушнею. З гуркотом трамвайних коліс. З неосяжними можливостями для здійснення мрій.

Сана успішно закінчила школу (під контролем бабусі, у минулому заслуженої вчительки), без жодних проблем вступила до престижного вишу, з легкістю «вгризлася в граніт науки».

На третьому курсі знайшла підробіток – влаштувалась на вечірню зміну в одну з міських бібліотек.

З’явилися кошти, додаткові до бабусиної пенсії, що давало змогу краще вдягатися, купувати якісну косметику.

Несподівано одногрупники прозріли: як розквітнула донині непримітна Сана. Почалися залицяння, запрошення на побачення, у кіно. Але дівчина не зважала – усі вечори працювала в бібліотеці, а у вихідні надолужувала в навчанні те, чого в будні недовчила.

Не обійшов її увагою і перший красень їхнього потоку – Вальдемар. Той мав славу серцеїда. Не одна інститутська краля стріляла оком на показного парубка з чехардою кубиків, що проступали з-під футболки, яка щільно облягала торс.

Він був сином дипломата й більшу частину свого життя провів за кордоном. Батьки й досі перебували там, а Вальдемара привезли вчитися на Батьківщину.

Той кілька разів робив безуспішні потуги здобувати освіту у закордонних вишах, але не вистачало хисту – відраховували за недолугість.

На рідних теренах усе було простіше – батькові зв’язки і кош­ти давали змогу сяк-так перебиратися з одного курсу на наступний.

На початку третього року навчання Вальдемар серйозно взявся приборкувати неприступну Оксану. Саме неприступність підсилювала азарт у діях юнака. Вона зачіпала його самолюбство, підігрівала запал, роздмухувала ревність. Ні елітна батьківська квартира, у якій одноосібно жив Вальдемар, ні спортивне швидкісне авто не приваблювали дів­чини.

Неодноразово парубок запрошував її до елітних ресторанів, перед гарненьким носиком крутив квитками на аншлагові вистави, пропонував вилазки на шашлики в літні вихідні – все дарма.

Дівчина, яку бабуся виховала на класичній літературі, мала власну гідність і берегла цноту. Саме цнота Сани, у наявності якої і...

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!

20 НОВИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ ЗА 20 ГРН
Передплатіть онлайн
Ви вже є передплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ
СВЯТКОВА БАБУСЯ Життєві історії
ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»
СВЯТКОВА БАБУСЯ
14 липня 00:02 25
ДОБРЕ З МАМОЮ Життєві історії
ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
ДОБРЕ З МАМОЮ
10 липня 21:59 33
ЛИСТ ДО МАМИ І ТАТА Життєві історії
ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»
ЛИСТ ДО МАМИ І ТАТА
01 травня 13:13 120