І В ЦЬОМУ – СІЛЬ…

Осінній вітер дмухнув у криївку пахощами напоєної сонцем живиці та прижухлого від вранішніх заморозків листя. Орест відставив чорнильницю, перечитав написане й задоволено кивнув. Останній лист на сьогодні. Уже збився з ліку, скільки їх нашкрябав. Он яка гора утворилась…

Прибуде звістка від побратимів із найближчих «роїв», тоді можна відправляти Грицька з цидулкою до Тимоша. Треба зібрати всіх. Комуняки незабаром в одній сільраді засідатимуть, отож буде нагода підсмажити червону наволоч, щоб не розповзалась українською землею. Мало ці нелюди нахлебтались людської крові? Усе позабирали: землю, домівки, мову, віру, тисячі життів. Лише гордості не змогли відібрати. І прагнення волі… Тепер соваються містами, селами й лісами в пошуках повстанців, усюди своїх агентів порозпихали. Та основне – бояться бандерівців до мокрих штанів. Нещодавно його козаки вполювали комісара. Дове­лося після допиту провітрювати лі...