ХТО СПРАВДІ ВИНЕН?

У сучасних дітей таки щасливе дитинство, адже вони мають усе, що захочуть: гарний одяг, іграшки, навіть свою кімнату, обвішану кониками, феями чи супергероями. Та багато хто з них не має основ­ного – розуміння і любові.

А ще у сучасних дітей часто бувають зовсім недитячі проблеми зі здоров’ям, затримання в розвитку, незрозумілі ситуації, з яких вони самі вийти не можуть. І найчастіше у цьому винні до­рослі.

Так сталося і в родині Давидка. П’ятирічний хлопчик готувався іти до школи, тому відвідував дошкільну підготовку в одному освітньому закладі. Зі слів виховательки я зрозуміла, що він мешкав із мамою й бабцею. Саме вони й водили малого на заняття та чекали біля дверей.

Та от одного разу під час руханки Давидко впав на землю, зблід і лежить. Перелякана вихователька покликала до класу бабусю. І добре зробила, бо ж, не знаючи причини, не наважилась сама допомагати хлопчикові. Ніхто не знав, чи краще ним потрусити, чи навпаки, не чіпати, аби не зробити гірше. Інші діти також зупинились і затихли. Давидко не рухався – так виглядало, ніби його відімкнули від мережі…

Перелякана бабуся влетіла у клас, тримаючи в руках онукову куртку, взуття і сумочку. Вона зчинила лемент, кинулась термосити Давидка, і… Давидко почав із крейдяного перетворюватись на рожевого – до нього повернулося життя! За декілька хвилин хлопчик сів і здивовано закліпав оченятами.

Певна річ, заняття довелося зупинити. Бо проблему з Давидком вдалося усунути, але в атаку пішла його бабуся:

– Що ви зробили з моїм внуком? Чому він знепритомнів? Що це за школа така? – важко було вклинитися із будь-яким поясненням у потік цих звинувачень.

Зрештою, дочекалися закінчення заняття – вихователька теж не могла залишити решту 12 дітей заради одного Давидка. Бабця почекала з онуком у коридорі, напоїла компотиком, усе з ним стало добре, але вирішили з’ясувати ситуацію в директора.

Давидко сидів на високому дорослому кріслі і чеберяв ніжками, бо не діставав до підлоги. Бабця сиділа навпроти директора, вихователька знервовано стояла поруч.

– Не знаю, що то за такі заняття, що мій онук знепритомнів! – нападала на всіх стривожена бабця.

– Що було на занятті, Віро Павлівно? – уточнив директор у виховательки.

– Те, що завжди, Вікторе Петровичу,...