ДЗВІНОК ВІД ДОЛІ

Та що цьому гідрометео­центру потрібно врешті?! Сайт, на якому передбачали погоду, вперто не піддавався на щогодинне оновлення. Він невблаганно показував грози на весь наступний тиждень.

Мар’яна вже купила нову парасольку, а трохи згодом – чималий шмат целофану, аби захистити в дорозі валізу від обіцяного потопу. Зазвичай така передбачливість гарантувала, що сонце пряжитиме мов у пустелі, без жоднісінької хмарки, а парасоля марно займатиме місце у валізі.

Але тут хіба що в інтернеті обіцяна погода на наступну п’ятницю змінилася зі зливи на дрібний дощ. Без особливої надії Мар’яна видалила з планшета, який планувала брати із собою на базу відпочинку, всі фільми та книги, в назві яких був хоч натяк на негоду. І ні крихти не здивувалась, що це не допомогло.

Хоч великий плакат за вікно вивішуй «Мені потрібне сонце!». Її репутації в очах сусідів навіть таке не може зашкодити, бо й так гу...