ДВА ЧОЛОВІКИ – ДВІ ДОЛІ…

Тієї ночі вона ні на мить не стулила повіки: тривожні думки роїлися в голові, не даючи змоги заснути. Марічка й Анничка – п’ятирічні близнятка – тихенько сопіли у своїх ліжечках, Тимур також міцно спав, а Настя сиділа біля вікна, вдивляючись у тривожну темряву, ніби намагаючись віднайти в ній заспокоєння та розраду. Поодинокі авто клаксонами розрізали тишу. Жінка дослухалася до зворохоблених звуків за вікном і міркувала, як їй учинити.

Її чоловік програв у карти величезну суму – ті, кому він заборгував гроші, не церемонилися ані з Тимуром, ані з нею, пригрозивши забрати їхніх дітей. Так і сказали: «Мамочко, це вам не жарти… Або Тимур віддає нам усе, до останньої копійки, або ваші діти зникнуть назавжди…». Настя була шокована. Вона знала, що її благовірний любить азартні ігри, але не сподівалася, що він дійде до межі, поставивши на кон безпеку їхніх дітей.

Тимур тепер сховався в помешканні й заливає горе спиртним, а їй потрібно мізкувати, як бути в цій ситуації, де взяти гроші. Вчительської зарплатні й таких-сяких підробітків Тимура не вистачить. Так уже повелося в їхній сім’ї, що зазвичай саме Насті доводилося залагоджувати всі важливі питання, які стосувалися добробуту їхньої родини. А все так чудово розпочиналося.

Настя була випускницею вишу. Одного дня вирішила з подругами піти на каву. В кав’ярні подружки зауважили, що якийсь неймовірно вродливий незнайомець не зводить з дів­чини погляду. Це був Ти­мур – високий, статний, із великими чорними очима, в яких горів вогонь. Згодом хлопець підсів за її з товаришками столик, замовив дівчатам усіляких смаколиків та розважав їх дотепними оповідками. Усі були в захопленні від цього хлопця, і Настя не стала винятком. Саме зустріч із Тимуром фатально змінила її долю: вона попрощалася зі своїм нареченим, з яким уже планувала весілля, й невдовзі вийшла заміж за Тимура, який на початку стосунків здавався їй справжнім янголом.

Утім, уже впродовж перших днів сімейного життя Настя зрозуміла, що Тимур – чоловік, якого вона насправді дуже погано знає і поведінку якого годі спрогнозувати. Тимур часто зникав з дому – як зазвичай розповідав своїй дружині, у важливих справах. Які то справи, Настя спершу не здогадувалася, аж доки колишня пасія, перестрівши жінку на вулиці, не розплющила Насті очі на такі періодичні зникнення:

– Артур грає в азартні ігри, виносить із дому все, що має якусь вартість. Навіть мою каблучку – подарунок від матері – здав у ломбард, коли не мав змоги виплатити програне… Цього я йому не пробачила…

Настя, звісно, не повірила словам незнайомої жінки, яка могла просто намагатися поквитатись зі своїм колишнім кавалером, але з плином часу вона переконалася в тому, що та її не обманула. Тимур справді був іще тією штучкою, він не гребував нічим задля своїх пристрастей. Настя гадала, що народження дітей змінить благовірного, проте помилилася. Тимур дратувався через плач малюків, часто зникав із дому, повертався захмелілим і втомленим. Настя зрозуміла, що фатально помилилася у своєму виборі, проте ще плекала слабку надію на те, що все якось владнається і її чоловік урешті-решт схаменеться. Аж доки не почула його одкровення про величезну суму грошей, яку він винен, доки їй не почали періодично телефонувати з погрозами…