ДУХ РІЗДВА

Напередодні Різдва до хати вносили чималий клунок із пшеницею. Це зараз вам кутя з полиць будь-якої крамниці на кожен смак. А у моєму дитинстві, аби смакувати такими ласощами, треба було добре попрацювати. Те збіжжя гріли всеньку ніч на печі.

Уранці ми з бабцею сідали за стіл, сипали жменьку зернят на купку й ретельно перебирали від сміття, відсівали зіпсовані. Це було вкрай нудно. Бабця вкотре починає розповідати казочку про панночку, якій мамка купили на базарі файне червоне намисто й рожеві стрічки. Ці маленькі зернятка теж нагадували намистинки. Готували стільки тієї куті, що згодом вистачало курям, качкам і рудому песику Букету. До свята випікали повну піч калачів. Без оздоб­лень, посипок, навіть яйцем не змащували. Але й смачні були! Після свят бабця різала калач скибочками та підсмажувала...