«ДОБРЕ, ЩО ВЗЯЛА ГРОШИМА»

Наталка від самого ранку ні на хвилинку ще не сіла. Наводила лад у квартирі: новенький шкіряний куточок накрила покривалом, на дубовий паркет кинула палас. Щоб не впадала в очі плазма на пів стіни, довелось тимчасово зняти її і віднести сусідам на зберігання, а на холодильник поставила привезений на такий випадок із села від мами старенький телевізор. На широчезних підвіконнях розставила завбачливо взяті від баби Ніни горщики з калачами.

«Здається, все встигла», – полегшено зітхнула, поглянула у дзеркало. Ще потрібно зняти прикраси, надягнути щось простіше. Завбачливо поклала золото у скриньку, наділа простенький набір із сережок та персня з якимись фіолетовими камінцями, який іще в юності їй подарував Сашко.

Це тепер він може їй придбати прикраси за декілька тисяч і оком не змигнути, а в молодості такої розкоші собі дозволити не міг. Хоча як важко діставалися їм ці гроші! Як згадає ті роки і безкінечні нічні ба...