ДОБРА ПОРАДА 2

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

(Продовження)

Як і варто було сподіватися, поява на святковій літургії Мирона спричинила в храмі справжній невеличкий ажіотаж. Хто з підгайців упізнав чоловіка, той раз у раз швидко зиркав на нього, очевидно, запитуючи себе, звідки ця пропажа тут сьогодні взялася. Ті, хто бачив Мирона вперше, мабуть, міркували над тим, хто цей незнайомець, що весь час треться біля Синьйори Вероніки. Мирон відверто втішався такою надмірною увагою односельців до своєї персони. Наприндившись, мов той бундючний півень, він виконував усе, що потрібно було робити під час богослужіння: ревно хрестився, опускався на коліна, шепотів молитви. Вірця ні на мить не сумнівалася в лицемірстві колишнього, і від цього на душі в неї стало так гидко.

Після літургії, щоб довести Миронові правдивість своїх слів, жінка підійшла до Василя й гучно промовила:

– Ще раз вітаю з Різдвяними святами, Васильку! Як минула вечеря?

– І...

Дякуємо!