Непроста доля
У-у-у-у-у… У-у-у-у-у-у… – вив вітер, щосили розхитуючи височезні ясени на старому цвинтарі… Вітер віяв так сильно, що здавалось, наче він змете все на своєму шляху. Віття дерев стогнало знесилено і важко, опираючись йому, як тільки можна. Ноги важко грузли в болоті, перемішуючи чорнозем із глиною, листопадова мжичка ніби зависла в повітрі.
– У-у-у-у-у-у… У-у-у-у-у… – душі прощалися з тим світом і переходили в інший… Душі шукали собі місця і, здається, не могли знайти…
Похоронна процесія чорною плямою рухалась до цвинтаря. Люди ховались у коміри, намагаючись хоч трішечки зігрітися, але негода перемагала всіх...
– Цвинтар уже закінчується… Скільки то люду померло в селі! Незабаром і хоронити не буде де…
– Продовжать… Продовжать туди, в поле…
– Боже, і за що така кара н...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter