ДЕ ТОНКО, ТАМ І РВЕТЬСЯ

І справді, зайшовши в кімнату, Діана не на жарт злякалася – син як крізь землю провалився.

– Максимку, де ти? – Ніхто не відповідав. Глянула у ванну кімнату, у вітальню – як корова язиком злизала.

Раптом розкрилися дверцята шафи і звідти вийшов Максим, став у стійку дзюдоїста і, присівши та дивлячись матері в очі, голосно крикнув:

– Вы меня не поймаете, подлые менты. Вам всех нас не переловить на нашей территории...

Якусь мить Діана дивилася на сина, а коли їхні погляди зустрілися, спитала:

– Сину, то сьогодні ти вже не вампір і не привид, а бандит?

– Что ты себе позволяешь, скверная девченка, прочь из глаз моих...

Діана не знала навіть що сказати синові й перехрестилася.

– Мамо, ти що, злякалася? Я ж жартую, а дідусь говорив, що хреститися треба, коли грім гримить, а ти і без грому хрестишся.

Максимко чекав, що йому скаже мама....