ЦУР ДО ТРЬОХ!

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

– Цур тобі, пек! – сварилася колись їхня бабуся, коли вони робили збитки.

– Та цур йому, – казала мати, коли не хотіла робити щось важке чи неприємне.

– Цур до трьох! Цур до трьох! – вигукувала малеча під час якоїсь гри, бажаючи продовжити за­баву.

І ніхто ніколи не запитував, хто такий той цур і чого він такий упертий.

То вже як вимовиш останнє заклинання, то наче й право отри­муєш щось робити тричі. Тільки тричі! А далі ні-ні, бо ж той цур таки дорогу перебіжить.

Ліза виходила заміж тричі. Тричі її хотіли мати за жінку. І вона була не проти. А батьки тільки кректали, розщедрюючись на весілля та вечірки. Була улюбленицею, тому ні в чому не мала відмови.

Заради справедливості варто сказати, що дівча було лагідним і розумненьким. Зі школи приносило грамоти й подяки, вдома допомагало бабусі та матусі з жіночими обо...

Дякуємо!