Долі людські

Напевно, багато хто ще й досі пам’ятає той період нестабільності, від якої влада вміло відволікала латиноамериканськими мильними серіалами, що тривали по пів року. Жіночкам було не до нарікань на порожні полиці, коли там плаче рабиня Ізаура чи просто Марія не знає, за кого вийти заміж.

Чоловіки раділи, що хоч на часинку їх не «пиляють» жінки, і всім було добре. На час транс­лювання чергової «тягучки» в селах завмирала вся робота, а опісля через огорожі, городи, садки долітали уривки коментарів останньої серії. У місті теж робоча зміна починалася з останньої події – чи дика Роза вийде заміж за актора, якому годиться грати роль її сина, а не нареченого. Чи нещасна біднячка знає, що насправді багата? Ще довго наплачеться, поки закінчиться серіал.

– Ага. Краще плакати у своєму «мерсі», ніж на позиченому велосипеді «Україна», – жартують чо...