Життєва історія

Софія занедужала. Лежала в палаті, дивилась на біло-руді стіни, важко зітхала, болісно кривила вуста, коли капосна голка впивалася у вену, ковзала поглядом по крапельниці, яка начебто відраховувала життя жінки: крап, крап, крап.

Уже три тижні минуло відтоді, як Сергій привіз її до обласної лікарні. Софія не хотіла їхати, опиралась, доки було хоч трохи сили. Проте районні ескулапи були невблаганними: лише до обласного центру, там допоможуть. Сергій найняв машину. Обласні медики довго оглядали Соню: світили, обертали, кололи, брали аналізи, врешті за декілька днів покликали її чоловіка. Що йому говорили за зачиненими дверима, жінка не знала, помітила тільки те, як тремтіли в коханого руки і як важко йому було усміхатись та дивитись їй у вічі.

– Ти неодмінно одужаєш! Тебе можна вилікувати, тільки треба трішки потерпіти, – вмовляв дружину і гладив її руку.

І Соня терпіла, покірно приймала гіркі таблетки, лежала під...