Історія з життя

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

Біля сільського генделика зранку, як завжди, людно. Будь-якої пори року тут стовбичать одні й ті ж клієнти. Хтось їх називає зневажливо пиячками, хтось люто – неробами, а хтось і тихцем пожаліє: нещасні створіння.

Дотепники регочуть, що натовп чекає «на перше причастя», самі ж учасники «клубу непийпиво» називають цю місцину «біржею праці». Аякже, не один добрий господар звертається до них по допомогу – гній вивезти, бетон залити чи дрова порубати. До складнішої роботи їх не допускали. Пиячки залюбки йшли за однієї умови – якщо буде півлітра. Царські наїдки їх не спокушали, може бути хліб і цибулина, а от без «бухла» ніяк. Сільські ґазди спершу не надто хотіли наливати, але без оковитої ніхто й не думав працювати. Тому укладали договір: зранку робота, ввечері випивка. Ох, поганого навчили нас московити – пити, красти й лихословити. І цей вірус не подолати нія...

Дякуємо!