ЦАРСТВО СПОГАДІВ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Зі старого радіоприймача вже вдруге за сьогоднішній ранок лунала одна й та сама пісня про осінь. Марта підійшла до маминого трюмо і закинула волосся назад. Розглядаючи себе, вона ледь чутно підспівала невідомій виконавиці: «Як відлітають у дальній вирій журавлі». Ставши біля дзеркала, жінка не відривала очей від свого зображення: «Не можу повірити, невже в мене з’явилося сиве волосся? А може, привиділося? Мені ж тільки тридцять сім… Усе не так у житті, як хотілося... Осінь підкралася непомітно в душу, іній вплівся у волосся. А колись у цій душі цвіла весна. І як цвіла, ох!».

Марта взяла до рук стару газету і, прогортавши, поклала її на стіл. Куди себе подіти і що робити весь день – вона не знала. А день такий довгий. Ось зараз тільки восьма ранку, а здається, що вже перекотило за полудень. Коли ходила на роботу, єдиною мрією було виспатись або бодай не прокидатися раненько. А сього...

Дякуємо!