БУТИ ПОРУЧ

Леонід саме закінчив вечеряти, коли задзвонив мобільний. Тихий голос на іншому кінці привітно озвався до чоловіка:

– Ну привіт… Цього дзвінка ти не очікував і не сподівався колись мене почути. Впізнаєш?

Чоловік розгубився, бо насправді не очікував ані дзвінка, ані розмови з тією, яка телефонувала. Але голос упізнав одразу, хоч і чув його востаннє понад п’ятнадцять років тому.

– Юстино, ти?

– Так, Леоніде, пробач, що турбую. Не планувала, але життя склалося так, що мушу зверта­тися до тебе по допомогу…

– Що трапилося? – від несподіваного дзвінка, голосу, який звучав так тихо і спокійно, сорокап’ятирічний чоловік присів на стілець, потер чоло. Пришвидшено забилося серце…

Юстина помовчала, а тоді таким самим тихим голосом розповіла чоловікові про свою страшну хворобу… Пр...