БІЛА ТРОЯНДА

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

17 серпня 23:39

412

Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Життєва історія

Жив собі король Авенір. Його дружина померла, з рідних у нього залишилась тільки донечка, яку звали Трояндою. Дочка Авеніра була блакитноокою і стрункою дівчиною з пишним білявим волоссям. Троянда мала добре серце, а її краса зачаровувала й не залишала байдужим жодного юнака.

Одного дня Авенір прибув у палац із жінкою, з якою захотів одружитись, та не знав король, що привіз для своєї доньки злу мачуху, та й узагалі відьму, якій дуже не сподобалась Троянда. Відьма вважала себе найвродливішою поміж усіх жінок і дівчат, але поруч із принцесою її краса була непомітна. Злість і ненависть переповнювали мачуху.

Й одного дня, виманивши дівчину в ліс іншого королівства, щоб ніхто не знайшов і не побачив їх, чаклунка перетворила Троянду на квітку. Вона була найгарніша в лісі – біла, з тендітними пелюстками, схожими на волосся Троянди-принцеси. Ще квітка мала п’янкий і водночас ніжний аромат. Мачуха розгнівалась іще більше, вона хотіла, щоб її пасербиця стала непомітною і незугарною, але Троянда і в подобі рослини заворожувала своєю чарівністю, тому зла відьма начаклувала квітці колючки, але чари згодом могли розвіятися, тому наклала закляття:

«Той, хто проллє кров на колючки квітки, звільнить дівчину…».

Не можна було просто накласти закляття на Троянду, потрібно було, щоб на того, хто визволить квітку, теж якось подіяли чари. Тому чаклунка продовжила:

«Проливши кров на колючки квітки, можна зцілитися від будь-якої хвороби чи вади».

Відьма розсміялась на весь ліс: ніхто не захоче проколоти палець колючками, хай і гарної квітки, тож принцеса мала б залишитись трояндою на все життя. Радісна, чаклунка поїхала додому.

Але за декілька днів лісом проїжджав незрячий принц. Він обожнював прогулюватися тут на своєму рудому коні. Оскільки принц не бачив, то їхав, орієнтуючись на запахи різноманітних лісових квітів. Уже й не боявся загубитись, бо й кінь, ідучи однією дорогою, запам’ятав її.

Та цього дня принц почув новий запах. Це не був звичний запах лісових квітів. Принц зліз з коня і повільними кроками підійшов до квітки, торкнувся стебла і проколов палець. Кров крапнула з колючки і потекла тонким стеблом квітки. Зовсім скоро юнак розплющив очі, але то були не ті завжди сумні карі очі, які дивились на все порожнім поглядом. Щойно принц розтулив повіки, побачив зелений ліс, який потопав у сонячному світлі, квіти, блакитні і сині, фіолетові і рожеві, величезні дерева і... дівчину, вродливу, з білим волоссям та з блакитними очима. Принц і принцеса здивовано дивились одне на одного.

– Як це? Що це все, що я… бачу? Я бачу? – юнак роззирнувся і побачив свого коня. – Як це?

– Хто ти? І взагалі, чому я нічого не пам’ятаю, тільки те, що вона мене покинула? – запитала принцеса.

– Тут була квітка, вона пахнула… так само, як ти.

Так вони розмовляли між собою, і принц привіз принцесу до її замку. Там вони розповіли про все королеві, і той ув’язнив злу чаклунку. А незабаром Троянда з принцом одружились, і король передав свою корону новому правителеві.