БІЙТЕСЯ ЗДІЙСНЕННЯ СВОЇХ БАЖАНЬ

ГАЗЕТА «НАЙКРАЩІ ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ»

31 січня 23:00

502

Джерело: Газета «НАЙКРАЩІ ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ»

Ексклюзив

Уперше в будинку Мищуків Оксана побувала, коли їй було десять років. Мати Оксани – Тетяна Миколаївна – працювала в них кухаркою, а фактично виконувала всю хатню роботу: прала, прасувала, прибирала, бо за це господиня платила додатково. Узагалі-то, Тетяна Миколаївна мала вищу освіту (жінка багато років пропрацювала вчителькою молодших класів), та коли розлучилась із чоловіком (він залишився без роботи та перейшов жити до своїх батьків), то почала думати: що ж робити далі? Батько давно помер, старенька мати хворіла, а донька Оксана ще маленька. Думала, як їй дати вищу освіту та в життя вивести.

Намагалась порозумітися з колишнім, та де там? У нього ж трагедія: завод, на якому так багато років працював, збанкрутував, усіх звільнили. Дехто почав шукати роботу, а Тетянин чоловік – так пиячити, що не міг зупинитися. Ба більше, Тетяна припинила пускати чоловіка до квартири, бо він почав красти речі, щоб роздобути гроші на чергову пляшку.

З допомогою подруги Тетяна Миколаївна влаштувалася до заможних людей кухаркою. Спочатку дуже соромилась, але що робити? Господарі платили значно більше, ніж у школі, до того ж вчасно. Сором соромом, а годувати доньку з матір’ю потрібно. Оксана росла життєрадісною та доброзичливою дівчинкою, добре навчалася, а вдома намагалася допомагати бабусі й матері: вона ж майже доросла, а ще дівчині подобалося готувати.

Удома мати часто розповідала про своїх роботодавців: про Семена Дмитровича (він працює в міській адміністрації), про його дружину Інесу Мирославівну, яка давно покинула роботу та сидить удома. Оксану ж найбільше цікавив їхній син – Дмитро. Він був на декілька років старшим за Оксану й навчався за кордоном. Інеса Мирославівна завжди казала Тетяні Миколаївні: «Наш син повинен мати такий диплом, який цінують у світі, щоб з ним можна було працювати де завгодно, за кордоном також».

Оксанці було цікаво, як це жити за кордоном і там навчатися. Їй теж цього хотілося. Уперше Тетяна Миколаївна привела матір і доньку напередодні Нового року, оскільки почувалася трохи зле, а потрібно було багато чого встигнути, до того ж господарі чекали на гостей. То мама з донькою допомагали їй поратись у кухні. Семен Дмитрович у хатні справи ніколи не втручався, а Інеса Мирославівна до ситуації поставилась із розумінням. Новорічні подарунки підготували не лише Тетяні, а й її матері та доньці.

Оксанка була в захопленні: такий гарний будинок, розкішні меблі, килими, порцеляна, картини, прекрасний сад, який дбайливо чи не щодня доглядає дядько Петро. Згодом Оксана почала часто бувати в будинку, адже треба було допомагати матері. Господар приязно ставився до гарненької та послужливої дівчинки і потай від дружини частенько давав їй трохи кишенькових грошей. Інеса Мирославівна віддавала Тетяні свої речі, щоб вона перешила доньці. А на її день народження хазяйка подарувала дівчині маленькі золоті сережки. Оксану зажди дивувало: гроші в сім’ю приносить Семен Дмитрович, а всім там керувала дружина. Якось Оксана з матір’ю збиралися додому, а тут прийшов голова сімейства напідпитку, то Інеса Мирославівна так репетувала, що вони з матір’ю принишкли в кухні й навіть боялися вийти.

Пристрасті в будинку вирували, а Оксанці навіть здалося, що дах у будинку підтанцьовує… Після цього дівчина остаточно зрозуміла, хто в оселі господар. Оксана навчалася в коледжі. Коли приїхав Дмитро, вони нарешті познайомилися. Хлопець був гарним, високим і до Оксани ставився приязно. Юнка враз закохалася в нього. Оксана вже ж доросла, всі кажуть, що вона вродлива та розумна, а ще ж вона читає так багато жіночих романів, а скільки серіалів передивилась. Вона ж кохає, тож незабаром стане дружиною Дмитра, бо він у неї неодмінно закохається. Його ж батьки добре до Оксани ставляться.

І чому жінки так люблять жіночі романи? Мабуть, тому, що в них описано все, чого вони хочуть і про що мріють. Але в житті, на жаль, усе точнісінько навпаки. Підлітковий максималізм – велика проблема. Великі діти чи ще маленькі дорослі вкрай рідко щось самі вигадують, вони найчастіше копіюють дорослих. Бажання здаватися дорослими штовхає на необдумані вчинки, які інколи через відсутність досвіду стають великою проблемою. Оксана найрозумніша, вона не потребує нічиїх порад, а її подружки ще розумніші.

Дмитро приїхав на літні канікули, тож Оксана завжди намагалася бути поруч із ним. Адже він давно не був у місті, а вона тут усе знає і все може розповісти. Потай від батьків молоді багато часу проводили разом, а навіщо Дмитрові когось шукати, якщо поруч молоденька, гарненька Оксана, яка виконує всі його забаганки? Щоправда, ситуація в певному сенсі була некласичною, бо не син господарів звабив доньку кухарки, а Оксана сама ініціювала близькі стосунки. Далі все за класикою жанру: Дмитро повернувся за кордон, а Оксана зрозуміла, що вагітна. Дівчина пішла до лікаря, стала на облік. Свій стан приховувала і подумки співала! Усе за планом! Коли Дмитро приїде на чергові канікули, отоді вона всім усе й розповість. А далі все буде так, як у казці. Вони з Дмитром одружаться, і вона поїде з ним за кордон. Мабуть, там і народжуватиме, а потім вони повернуться, і вона буде молодою господинею. Матір з бабусею забере до себе, проте куховарити та прибирати вони наймуть інших жінок…

Ой, уже ті дівочі мрії! Першою вагітність Оксани помітила бабуся. Хоч як дівчина просила її, але та все розповіла доньці. Мати покликала батька, але той, як останнім часом і завжди, був нетверезий, отож стан доньки його не турбував. Чоловік грюкнув дверима, а перед тим на прощання сказав: «Я завжди знав, що ти виховаєш повію, от тепер сама і все вирішуй, а мене це не обходить». Минув деякий час, перш ніж мати наважилася на розмову з Інесою Мирославівною. Під час цієї розмови була присутня бабуся Оксани, тому пані Інеса виставила обох. І відразу розрахувала кухарку, мовивши: «Невдячні… Бач, що надумали! Геть звідси… Бидло».

Повернулись додому. На перший час гроші є, а от як далі? Жінки були розгублені, спантеличені, плакали. Оксана була в безтямі: «Як могло таке статися?». Згодом до них завітав Семен Дмитрович, він порозмовляв з матір’ю та бабусею, залишив їм трохи грошей. Після цього навідувався доволі регулярно, завжди залишав гроші, влаштував на роботу Тетяну Миколаївну. Вдома стало веселіше, а Оксана все чекала на Дмитра.

Він був у місті, коли Оксана народила сина Семена – назвали на честь діда. Та з пологового будинку її забирала мати із Семеном Дмитровичем. За декілька днів Дмитро разом із батьком таки прийшов до них додому, побавився із сином, чоловіки принесли подарунки, гроші. Згодом Дмитро таки записав сина на себе, проте з Оксаною – жодних стосунків. Хоч скільки вона намагалася з ним зустрітися віч-на-віч, побалакати, стерегла його біля будинку, та Дмитро лише казав: «У тебе своє життя, а в мене своє. Про дитину я потурбуюся».

Незабаром Дмитро знову поїхав за кордон. Оксана виховувала дитину, закінчила коледж, працювала. Тетяна Миколаївна вийшла на пенсію, доглядала онука та матір, поки та не померла. Втрату старенької і пані Тетяна, і Оксана переживали важко й довго: залишились самі, ще й із маленькою дитиною.

Дмитро з-за кордону приїздив нечасто: щось у нього не ладналось із навчанням. Подейкували, що почав пити. Оксана не вірила: в них же дитина, він нарешті здобуде вищу освіту, приїде, вони будуть разом. Дмитро повернувся додому, вже коли син готувався до школи. До того ж повернувся не сам, а з жінкою, з якою відразу зареєстрував шлюб. Від Семена Дмитровича Оксана дізналася, що Дмитро вчився разом із Галиною (так звали його дружину). Вона із сусіднього міста. Молоді довго жили разом за кордоном, повернулись додому і вирішили побратися.

Ця звістка підкосила Оксану… Треба було слухати матір і бабусю, а не будувати замки з піску. Однак треба жити, виховувати сина. Молода жінка не цуралася друзів. Почала зустрічатись із чоловіком. Але стосунки з ним не склалися: щойно він дізнався, що в Оксани є дитина, яку вона народила поза шлюбом, покинув її. Семен-молодший навчався у школі, коли його тато розлучився. Несподіванкою це було лише для Оксани, бо Дмитро дуже зазирав у чарку, а не всяка дружина витримає постійну пиятику. От Галина й пішла від чоловіка. Повернулася до свого міста. Подробиць Оксана не знала, та це жінку й не цікавило. Дмитро її не кохає, а все інше – то плітки і порожні розмови. Вона не принизиться до того, щоб слухати чутки про свого коханого.

Після синового розлучення Семен Дмитрович почав бувати в Оксани частіше, як і раніше, опікувався онуком, щовихідних приїздив до нього. Як сам посміювався, такий собі «вихідний дідусь». Від сина Оксана дізналася, що у вихідні він спілкується і з татком, та додому малого завжди приводив лише дід.

Прихід до них додому Інеси Мирославівни був несподіванкою… Колись пещена пані мала не дуже гарний вигляд… Схудла, змарніла, просила вибачення в Оксани та матері, розповіла, що важко хворіє. Гірко усміхнулась і промовила: «Мабуть, за мої гріхи». Інеса Мирославівна просила Оксану з дитиною та матір’ю повернутись у будинок. Усе ще можна виправити.

Виправити? Та Дмитро ж не хоче її бачити і розмовляти з нею. Ні! На милування нема силування… Наступного дня пані Інеса прийшла з чоловіком. Біля будинку їх чекала автівка з водієм, і вони таки вмовили жінок поїхати з ними. Коли Оксана з матір’ю побачили Дмитра, то заклякли. Одне – чути, а інше – бачити. Що та клята горілка зробила з молодим чорнобривим красенем!

Серце в Оксани краялось, їй було зле, було лячно, та… не може ж вона кинути коханого в біді. Що мати тільки не казала, як не просила: «Згадай, доню, свого тата»!

Та хіба донька чує матір? Вона ж бачить лише свого коханого, свою мрію. Щоправда, Оксана висунула умову: «Передусім лікування». А поки Дмитро лікувався, то бігала щодня до нього. Чоловік усміхався, казав щось на кшталт: «От бачиш, як усе в нас склалося… Ти така вірна». Коли повернувся додому, то поводився тихо, не пив, вони відразу розписалися, відгуляли весілля.

Ніби все й було добре, а Оксані якось лячно. Може, тому, що Інесі Мирославівні ставало дедалі гірше. Щоправда, другого онука вона встигла побачити. Семен Дмитрович часто навідував дружину на цвинтарі, а невдовзі і його не стало: дуже сумував за нею та журився.

Пані Тетяна здала квартиру в оренду і переїхала до доньки: чоловік, двоє онуків, великий будинок, тож треба допомагати.

Ніби і здійснилися дівочі мрії Оксани: чоловік, дружиною якого вона мріяла стати так довго, разом із нею. Та й вона ще зовсім не стара і неймовірно приваблива жінка. Господиня в цьому гарному будинку. Та от… її чоловік дуже стриманий на почуття, щоб не сказати більше. За найменшої нагоди тікає з дому, а коли вдома, то з нею майже не спілкується, всі розмови – із синами. А дружина йому зовсім не цікава.

Останнім часом Оксана стала надзвичайно дратівливою. А вже думки… Чи кохає вона свого чоловіка? Чи кохала його взагалі? Чи все вигадала із самого початку… гарну казку із сумним закінченням?

Недарма ж кажуть: «Бійтеся здійснення своїх бажань».