БЕРЕЗОВИЙ ГАЙ

За вікном престижного авто то появлявся, то зникав березовий гайок, подібний на білий острівок ажурної піни серед безкрайого моря. А може, він нагадував хмаринку, білу пухнасту хмаринку серед зеленого неба? Чи хтось коли бачив зелене небо? Хіба що під крилом літака або на картині імпресіоніста… Березовий гай був такий білий, світлий і чистий, а ліс – такий бездоганно зелений, що мимоволі напрошувалися ці дивні порівняння. Гайок породжував якісь химерні асоціації. Хотілося раптом стати в ньому на коліна і молитися довго, щиро, як у храмі.
– Ну, що? Туди? – запитала романтична Тетяна. – Дивіться, як там гарно!
– Головне, що зручно і недалеко від дороги, машину буде видно, – зауважив прагматик Зіновій, хвацько з’їжджаючи на узбіччя. Він тільки нещодавно отримав права водія і надзвичайно тим пишався. Не проминав нагоди показати своїм друзям, який із нього бездоганний водій і як вміло та обережно поводиться з технікою. Тим паче, що г...