АННА-КАРОЛІНА НАЗАВЖДИ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Емілія знала, що мама її не любить.

Це була така звична річ, буденна – трава зелена, сонце світить, мама не любить Емілії.

Зрештою, хіба люблену дитину так називають? Е-міль-і-я. Міллю вона і є.

Емілія доволі рано навчилася, наприклад, не лізти до мами з обіймами. Бо це доволі складно – намагатися обійняти того, хто перехоплює твої обійми. Мама миттю знаходила виправдання отакому небажанню дитячих обій­мів – вела Емілію мити руки, активно заходилася перечісувати, обсмикувала одяг. Або просто звертала їй увагу: «Негарно так робити, ти ж бачиш – я розмовляю з тіткою!». Емілія припинила спроби.

Тоді дівчинка навчилася не йти до мами з розмовами. З дурними дитячими розмовами. Ви ж знаєте, що дитячі балачки зазвичай дурні. Емілія йшла поруч із мамою, намагаючись встигати за її швидкими кроками.

...

Дякуємо!