АНГЕЛИК У КАЛЮЖІ

Це могла б бути зовсім не казка, а звичайний допис у соцмережах у групі з оголошеннями. Але чомусь не було й того. Зранку гарненького фетрового Ангелика підхопили маленькі пухнаті рученята і, міцно притиснувши до себе, вперто вимагали взяти його із собою в садок. Це вдруге Ангелик дізнався, що таке любов. Уперше, коли його обрали з-поміж запропонованих іграшок та книжок, і от зараз: «Без Ангелика не піду». Він був свідком перших примх своєї власниці та перших несміливих молитов.

Надворі не по-зимовому дощило, а пронизливий вітер так і перевіряв, чи всі одягли шапки та загорнули шийки шарфиками. Дівчатко хутенько наділо рукавички і міцно стисло шнурівочку, що кріпилася до блискучої альби Ангелика. Він і собі зіщулився від холоду та раптом полетів. Ні, звісно, він знав, що ангели літають, але раніше в його штучну русяву голівку навіть не спадала така ідея. А тут Ангелик так легко злетів, що навіть не вдарився і не забруднив свого бі...