А ТРЕБА ЖИТИ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Обміліли наші села геть. Одні люди вибралися на спочинок до предків, інші роз’їхалися в пошуках кращої долі. Чимало ще міцних будиночків, зведених за часів реформатора Хрущова, стоять пусткою. Інколи їх задешево купують на дачі містяни. І повітря чистіше, і придбати можна овочі-фрукти за копійки. Та й таки не падають уламки ракет, що їх випускає збожеволілий сусід. Хоч не тут – у добру пору сказати, у погану змовчати.

У цьому селі, що за сто кілометрів від столиці, ще й ліс поряд і декілька ставочків. Отам, біля найбільшого, добротна хата діда Дмитра та баби Оксани. Не так старі, як давні – кажуть вони про себе. Ще справні господарі, бо городи обробляють самі, тримають корівку, поросятка і птицю. Трохи сільського продукту на базари возять, трохи дачники розбирають. Іще допомагають онучаткам, а їх у них чимало, на армію дають і так людям, убогим чи немічним, не шкодують. Каже баба Оксана...

Дякуємо!