А ДО БЕРЕГА ТИХО ХВИЛІ НЕСУТЬ ПОРАНЕНІ ДУШІ ЖИВИХ КОРАБЛІВ...

Той бій був для нього фатальним. Гордій і сам не пам’ятає, як під час мінометного обстрілу його спочатку оглушило, а тоді ще й добряче струсонуло. Якоїсь миті здалося, що потрапив в епіцентр землетрусу. Ніби він стояв на горішньому поверсі, а потім намагався врятуватися, прудко біг, але чомусь залишався на місці... Цей моторошний сон він іще довго згадуватиме у своїх нічних сновидіннях... «Нога... Що з моєю ногою?» – шепотів, з усіх сил прагнучи, щоб медик його почув. Дивувався, чому в нього такий слабкий голос, наче тихий шелест опалого листя.

Медик, учорашній студент Костя, простягнув край джгута крізь внутрішню щілину пряжки й міцно його затягнув. Йому вдалося зупинити кровотечу з артерії та евакуювати побратима з поля бою. А далі – знайомий уже Гордієві шпиталь, в якому йому вже «складали» ліву ногу. Тоді теж була загроза ампутації, про що пізніше, коли найкритичніший мом...