Таке життя

11 квітня 2023 р.

Я ще не знаю, хто я. Зазвичай у моєму віці люди або вже визначилися, або ніколи не переймалися пошуком себе.

17 квітня 2023 р.

На нашій вулиці виник невеликий стихійний ринок. Неподалік зупиняється кілька автобусів, що везуть людей із сіл до Львова. Їм, мабуть, ліньки йти до базару, тому розкладають свій товар просто на тротуарі перед будинком. На клейонках і газетах лежать торішні картоп­ля і цибуля, пакетики з сухою квасолею, стоять банки з квашеними огірками, маленькі слоїки з медом. Старенька зморшкувата жінка в теплій хустці звертається мало не до кожного перехожого з проханням купити щось. Звернулася і до мене, видавалося, ще мить, і вхопить мене за руку. Я намагаюся дивитися в інший бік, мені трохи гидко і чомусь... незручно. Майже соромно.

Мені не треба картоплі, я вза­галі-то йду на роботу.