З ТОБОЮ

З тобою знову вранці помовчим,

Бо уночі мені наш дім наснився.

Дахи старих похилених хатин

Та кіт рудий так ніжно притулився.

Старенький батько, ніби знов живий,

Якісь прості людські були турботи.

Спокійно, затишно було у сні.

Та заревли сирен нестерпні ноти.

Ти зрозумів, що снилося мені…

Знайшов під ковдрою вогкі долоні

І стиснув пальцями, приховуючи гнів,

Погладив посивілі мої скроні.

Ми так тихенько разом помовчим,

Бо знаєш, що вночі мені наснилось.

Стікають сльози по щоках блідих,

Та гіркота до горла підкотилась.