ЯКОГО КОЛЬОРУ СНІГ?

Рано-вранці після задухи натопленого вагона сонна столиця обдарувала Анну свіжим морозним повітрям, яке хотілося їсти. Дівчина легко зістрибнула з підніжки поїзда на припорошений снігом перон, із його метушнею, криками таксистів, з металевими поручнями, що іскряться від інею, і мимоволі всміхнулася.

Низьке небо чіплялося за краї ще темних дахів, уже трохи зворушених передчуттям неминучого сонця. Настрій світанку, який іще не заяснів, але ось-ось настане, резонував з очікуваннями дівчини. Почуття радості та новизни підганяло Анну, хоча потреби поспішати не було. Студентка першого курсу академії мистецтв, Анна зробила перші кроки назустріч новому й обов’язково прекрасному дню. Хотілося побачити та відчути більше вражень, думок, людей, барв, щоб прожити цей день яскраво, не втративши ні звуку, ні кольору, запам’ятати й перетворити на чудову картину. Два вугільно-чорні