Я БАЧУ!

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

– Малгосю, усміхнися! – до приземкуватого фотографа Івана із сусіднього села вже вишикувалась черга, а він усе не міг вмовити дівчат стати до світлини.

Малгожатка із сестрою Анастасією поверталися додому від родичів з празника. Але якщо Настуся раділа й без упину жартувала, то її молодша сестра супилася й мовчала.

Урешті-решт домовилися, Малгожатка згідно кивнула, за фон вибрала березу, а не як усі – лавку навпроти. Сухо скомандувала:

– Фотографуй.

– То, може, сядьте до знимки на лавочку. Тут стіл, ваза з квітами, красиво! – боязко запропонував Іван.

– За цим столом щоранку Соломія молиться, сльози за зниклим батьком проливає, а ми сміятися будемо? Тобі позувати? – різко відповіла Малгожатка і сперлася на березу. Навіть односельці притихли, прислухалися: що верзе? Чого б то Соломії плакати, як її ма...

Дякуємо!