Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

Передплатити

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Таня БОЯРЧУК
19 листопада 11:50
2
Джерело: Газета «Життя. Історії»

Життєві історії

ВТРАЧЕНЕ ЩАСТЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

 

 

Орест стояв, засунувши руки в кишені, біля високої огорожі. По той бік давно не фарбованої сітки бігали діти. Багато дітей. Стрибали, сміялися, наздоганяли одне одного. Дехто сидів набурмосений на лавці. Хтось копирсався в піску. Хтось спускався з гірки. Чоловік обмацував поглядом кожне личко. Шукав зачіпок, схожостей… Бодай чогось!

 

– Перепрошую, ви когось чекаєте? – голос виховательки вивів із задуми. Немолода жінка прискіпливо оглядала незнайомця.

Похитав головою.

– Ні, я…

– Ну то йдіть звідси, – махнула рукою, наче відганяючи набридливого пса чи голуба. – Нічого тут стовбичити. Маніяки… – буркнула під ніс.

Сперечатися з жінкою не хотів. Іще викличе поліцію. А з копами справи мати не хотілося. Поволі почвалав геть, час до часу оглядаючись. Її там не було. Принайм­ні не знайшов.

Вийшов на головну вулицю, оглянувся. Тепер куди? Господи, якби ж він знав бодай трохи більше! Бодай на дрібочку! Зітхнув. Сьогодні варто таки додому. Викликав таксі й уже за декілька хвилин їхав за місто.

Будинок зустрів тишею. Густою, важкою і липкою, як мед. Крок через поріг – і ти вже муха, що втрапила у пастку. На мить завагався біля дверей, борючись із бажанням втекти ближче до людей. Та куди вже ближче? Он сусіди веселяться на власному подвір’ї. Тож будь-якої миті зможе вийти. Поговорити. Втекти.

Увімкнув світло в коридорі і, не роззуваючись, попростував до кухні. Який сенс піклуватися про чистоту, якщо йому самому начхати, а більше ніхто сюди не заходить?

Їсти не хотілося. Поставив чайник, сам присів біля столу, підперши рукою щоку. Як там його баба казала? «Роботи ні ззаду, ні спереду не видко». Ото про нього. Вже багато разів намагався полишити це, але все чомусь стримувався. Вірив: якщо не зав­тра, то післязавтра обов’язково знайде. Закипів чайник. Залив окропом пакетик, врізав скибочку лимона. Дістав з холодильника вранішні бутерброди, захопив горня і пішов у кабінет.

Розгорнув ноутбук, спробував попрацювати. Але робота стояла на місці. Замість того щоб думати над рекламним слоганом, думав про неї. Цікаво, як її звати? Почав перебирати в голові імена. Емілія? Анетта? Звенислава? Мілана? Може, ім’я геть не претензійне? Звичайне. Наприклад, Софія. Яки й вона має вигляд? Білявка? Руденька? Може, шатенка? Чорнява? Очі які? Форма? Колір? Чи носить окуляри? Чи заплітає волосся в кіски? Перед очі – сотні дівчачих облич, бачених на вулицях. Чи було серед них те єдине?

Потер обличчя долонями, проганяючи нав’язливі думки. Надворі зареготали сусідські діти. Встав, підійшов до вікна й ледь відхилив штору. Двоє бешкетників ганяли м’яча, щось вигукували, сміялися. Дорослі сиділи на ґанку, потягуючи щось зі склянок. Ідеальна родина. А якою могла бути його власна, якби…?

Вона прийшла зненацька. Інга просто постукала у двері його будинку. Не відразу і впізнав – худа, змарніла, аж сіра.

– Не впізнаєш? – хрипло засміялася, відповідаючи на німе запитання. – Інга. Та, з якою ти…

Орест не знав, чому впустив її. Чому запросив до вітальні, запропонував кави, печива. Якби просто зачинив двері, як робив це сотні разів перед набридливими проповідниками, то жив би далі спокійно. Ніщо б не тривожило сну. Ніщо б не заважало працювати. Він би просто жив. Натомість сидів навпроти Інги на дивані й слухав абсолютно нереальну історію.

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!

20 НОВИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ ЗА 20 ГРН
Передплатіть онлайн
Ви вже є передплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ
ГОСПОДАРНИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК Життєві історії
ГАЗЕТА «НАЙКРАЩІ ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ»
ГОСПОДАРНИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
20 серпня 22:04 174