ВІРНИЙ ДРУГ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Автівка зупинилася на узбіччі, жінка з пасажирського сидіння жбурнула щось у кущі, зачинила двері, і водій натиснув на газ.

Баба Уляна, яка припасала корову на молодій зеленій траві, тільки головою похитала.

– Навіщо ж викидати посеред дороги? Чи не можна десь на зупинці у смітник? – пробурчала сердито до рябої червонястої корови, яка жувала траву. – Що за люди?

Жила баба Уляна Власенко в невеличкому селі, де років із п’ять уже не було навіть магазину. Школа в центрі села світила вибитими вікнами, будинок культури розібрали на цеглу. Молодші люди виїхали до міста або в села, що не занепадають. Залишилося, як каже баба, три хати в шість рядів. Трошки більше ніж десяток пенсіонерів, які хотіли дожити віку у власному домі.

І хоч як намагалися діти забрати матір до себе, відмовлялася, казала, що, доки сили стане, житиме сама, щ...

Дякуємо!