Непроста доля
Марія бідкалась біля курчат: «Двох упіймав сусідський котяра. А це нині яструб і квочку покалічив, чи виживе бідолашна? Забрала сиротят до хати, нагріла на плиті цеглину, замотала в ганчірку та й поставила в коробку до курчаток, нехай гріються».
Чоловік слухав сумну розповідь жінки, а про себе милувався: і гарна, і розумна, а що вже добра, хоч до рани прикладай. Це він, Михайло, має запальний характер, і дочка в нього, а син – копія Марії: спокійної вдачі та лагідний, як дівча. А ось і він, машиною заїжджає на подвір’я. Михайло вийшов назустріч, Марія ж дрібно кришить курчатам яйце з кропивою, через вікно любується сином, невісткою Вірою та її хлоп’ям.
Ромчик узяв жінку з дитиною, то не біда, але... Але таке враження, що то вона, Віра, взяла Романа з сином. Чомусь не любить невістка тієї своєї дитини. Ну, вже нехай вона, Марія, бо не рідний онук, а...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter