Дива іноді трапляються

Галина Василівна зайшла у свій кабінет після операції геть утомлена. Вона тривала понад три години. Лікарка сіла у крісло, перевела подих… Треба було працювати далі.  
Глянула на мобільний. Там, мабуть, уже з десяток пропущених дзвінків. Пацієнти телефонували зранку, вдень, увечері, писали на вайбер, просили допомоги цілодобово… Така важка робота лікаря. Особливо тепер, у час пандемії, лікарі стали на варті життя кожного пацієнта. Здається, лікар залишився в наш час без особистих кордонів і приватного життя. 
Таки не помилилась Галина Василівна – безліч пропущених дзвінків… Кожному пацієнтові треба зателефонувати, кожному надати консультацію. Переглянула ще раз… Серед пропущених – дзвінок від мами її маленького пацієнта Марка Бендрівського. «Мабуть, стан дитини погіршився», – промайнула думка, і Галина Василівна швидко набрала номер жінці. 
– Добридень, пані Ірино! Ви мені телефонували? Як почувається Марко? З ним усе гаразд? – схвильовано запитала лікарка. 
Мама дещо здивовано відповіла:
– Добридень! Ні, Галино Василівно, не телефонувала. Ой, прошу у вас вибачення! Це син, певно, випадково, натиснув кнопку на моєму мобільному. І ось так випадково зателефонував вам. Ще раз прошу вибачення… У вас роботи, мабуть, зараз багато, а тут ще ми з такими пустими дзвінками… Мій маленький Марко такий непосида…
Галина Василівна усміхнулась. Маленький Марко був її особливим пацієнтом. Це було півтора року тому, а цей час минув, як день… Дитина народилась із вродженою патологією легень. Ще до народження хлопчика лікарі на УЗД побачили кісти різних розмірів у легенях дитини і навіть трохи зміщене серце. Але після народження серце стало на місце, ліва легеня була вже здоровою, а ось у правій усе-таки залишились кісти. 
І тоді хлопчика скерували до Галини Василівни. Вона – диво-лікар – витягнула хлопчика з такого непростого стану. Тепер Марко ріс рухливим, активним, енергійним своїм батькам на радість. Вони не могли натішитись маленьким і завжди дякували Галині Василівні та Богові за те, що допомогли врятувати дитину. Звісно, час від часу вони приїжджали на обстеження, лікарі спостерігали за станом дитини. Хоча діставатись з району до обласного центру ой як непросто... 
Галина Василівна на хвилинку задумалась:
– Знаєте, пані Ірино, ви давно не приїжджали до мене. Останній рік, як я пригадую, ми не обстежували вашого сина. Я би порекомендувала це зробити. Розумію, розумію вас. Зараз пандемія коронавірусу, люди бояться підчепити цю страшну інфекцію і здебільшого стараються залишатись вдома… І це правильно! Але все-таки я була б спокійною, якби ми оглянули вашого Марка. З таким захворюванням, як у нього, все треба тримати під контролем. Такі огляди потрібні вашій дитині. Тож не зволікатимемо, я вас чекаю.

– У хлопчика вроджена кістозна трансформація правої легені. Його негайно треба брати на операційний стіл. Ситуація неймовірно напружена. Добре, що ви з малюком вчасно приїхали до нас. Кіста роздулась і стиснула здорові частини правої легені, а також ліву легеню. Вона росте дуже швидко. В будь-який момент може тріснути. Якби це сталось у селі, ви могли б не встигнути… – повідомили лікарі. 
Такого батьки не очікували… Вони стояли приголомшені, спустошені, їхні руки опустились… Як же так? Як таке могло статись? Адже останнім часом хлопчик мав зовсім здоровий вигляд, у нього не було проблем із диханням під час бігу й ігор. Дитина росла веселою та життєрадісною. І от раптом така  біда!
Операція тривала дві години. Хірургам вдалось урятувати третину легені Марка. Хлопчик дуже швидко почав одужувати! А вже третього дня після операції усміхнений малюк бігав довгим коридором лікарні!
Ось так випадковим дзвінком до свого лікаря Марко врятував своє життя! А кажуть: див не буває! Бувають – ще й які! А може, то ангел своїм невидимим крилом натиснув кнопку того мобільного?