ВЕСІЛЬНА СУКНЯ

Неділя. Надворі ще спека, то нікого не видно й не чутно. Спочатку вирішив прилягти, а потім – піти до своєї нареченої Софії. Покрутив у руках смартфон: зателефонує та попередить про прихід, однак передумав. Хай це буде приємною несподіванкою. Відтак неквапливо зібрався і вийшов із садиби. Спочатку думав іти дорогою, що тягнулася через усе село, а потім вирішив, що піде звивистою стежкою попід річкою. Так і зробив.

Дорогою йшов і думав. Незабаром весілля, а ще стільки незалагоджених справ. Про все треба подбати, подумати, продумати. Крім того, з’явилася нова думка: хоче він собі другу вищу освіту – юридичну. Володя працював у бухгалтерії приватного підприємства, що належало його батькам, і уважно приглядався до роботи юрисконсульта. Декілька разів побував разом із ним у суді. Сподобалось. А бізнес же не лише в його батьків, а й у батьків Софії. Юрист у приватних фірмах ніколи не буде зайвим, то треба порадитися з майбутньою дружиною. До того ж після весілля вони планували переїхати в обласний центр, звести там будинок. Його батько вже й ділянку пригледів. Тато Володі свого часу був головою сільради, батько Софі – голов­ним бухгалтером, то про своїх дітей подбали. Добряче подбали. То й вони із Софією повинні подбати про своїх майбутніх дітей.

Вони із Софійкою не мажори, працюватимуть і примножуватимуть статки батьків. Софія теж має вищу освіту: вивчилась у педагогічному, знає дві мови, то вони і про себе, і про своїх майбутніх діточок подбають. А щодо почуттів… Не можна сказати, що Володимир палав коханням (підозрював, що дівчина теж), та Софа була симпатичною, приємною у спілкуванні, то чом би й ні? Кращої пари він собі не знайде, зрештою, знають одне одного з дитинства, батьки їхні товаришують, мають спільні бізнесові справи. Усе має бути добре.

Володя наблизився до садиби, підійшов із тильного боку, хвіртка не була зачинена. Хлопець усміхнувся: зараз чи не всі відгородили свої садиби парканами заввишки декілька метрів. А в чому сенс, як хвіртки та ворота не зачинені? Щоправда, село в них було тихе і спокійне: про кримінал лише дивилися на телебаченні чи читали в газетах.

Ділянка в батьків Софії була чималенька. На ділянці – два великі будинки. В одному жили батьки, в іншому – Софі зі старенькою бабусею.

Хлопець піднявся на другий поверх до кімнати нареченої, легенько постукав і одразу відчинив двері. Дівчина голосно зойкнула і повернулася від великого дзеркала. Була у весільній сукні, тож злякано намагалася затулитися руками, а потім невдоволено проказала:

– Наречений не повинен бачити весільну сукню до весілля. Погана прикмета – побачити її заздалегідь.

Але Софія була така гарненька й апетитна, що з’ясовувати стосунки з нею та сперечатися не хотілося. Хлопець усміхнувся, розкрив обійми, пішов назустріч і обійняв. А далі обоє забули про все на світі.