ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
472Шляхи долі
Галина, Мар’яна і Тарас готувалися до переїзду в місто. Школу закінчили, село невелике, роботи майже немає, тому й вирішили пошукати свою долю деінде.
Галина і Тарас вчилися добре, заприятелювали ще в шкільні роки і постійно допомагали одне одному. Чорнява повненька Галинка та спокійний статечний Тарас завжди були разом. Коли отримали атестати зрілості, Тарас освідчився Галинці й почув у відповідь: «Так!». Проте з реєстрацією шлюбу та сумісним життям вирішили зачекати, бо ще не відомо, як влаштуються у місті.
Чорнява зеленоока Мар’яна вчилася не дуже: весела та вродлива, цікавилася тільки дискотеками, хлопцями і прикрасами. Тарасові доводилася двоюрідною сестрою. То й Мар’янина мати вмовила племінника, щоб узяв із собою дівчину в місто та приглядав за нею.
У місті всім трьом сподобалось: одразу винайняли невеличку квартиру на трьох. Спочатку в одній кімнаті жили дівчата, а в іншій – Тарас. Невдовзі Тарас із Галинкою почали жили в одній кімнаті, а Мар’яна – в іншій. Тарас пішов працювати на будівництво, а Галинка – листоношею.
Мар’яна довго перебирала, змінювала роботу, врешті-решт влаштувалася продавчинею у великому універмазі. Додому почала приходити пізно, пояснювала це тим, що працює по півтори зміни, аби отримувати більше.
Коли Галинка з Тарасом побралися, пішли жити окремо. Мар’яна переселилася в іншу квартиру неподалік, але бачилися вони вже не так часто.
Одного разу Мар’яна зникла. Тарас із Галиною ледь її розшукали, бо роботу вона кинула, а вдома не могли її застати. Дівчина була блідою та розгубленою, почувалася погано, а потім розповіла Галині, що вагітна. Коли зрозуміла це, робити щось було вже запізно.
Тарас лютував: «Що я скажу тітці?! Як я не догледів!? Хто цей покидьок?». Та на всі запитання, хто ж батько майбутньої дитини, Мар’яна або відмовчувалась, або плакала. Галина побоювалася за здоров’я Мар’яни та майбутньої дитини, тож Тарас потроху відступив.
Тарас узяв кредит на квартиру. Помешкання придбали просторе, відсвяткували входини. З дитиною вирішили почекати, бо треба ж кредит сплачувати. Та й куди подіти Мар’яну з немовлям, ще й без грошей, без даху над головою, без роботи?
Жили непогано, та якось так складалося, що з дитиною завжди були Галина з Тарасом, а Мар’яна знову почала кудись зникати. Спочатку на день, а потім її не було тижнями. Що вже Тарас із Галиною не робили, все марно. Проте викинути з дитиною на вулицю не можна. Мар’яниної матері на той час уже не було. Інших родичів дівчина не мала. Ніхто із сусідів і не здивувався, коли маленький Миколка почав називати Галину мамою, а Тараса – батьком. А Мар’яна зовсім зникла.
Подружжя добряче побігало інстанціями, поки всиновило хлопчика, згодом у них народилася дівчинка. Жили дружньо, в мирі…
І Миколка, і Маринка вже навчалися у школі. Якось увечері Галина звернула увагу, що діти збентежені, не гуляють у дворі. Почала розпитувати, і вони розповіли, що якась білява тітка вже декілька днів зустрічає їх, супроводжує додому та все має справи до Миколки. Серце в Галини похололо: «Мар’яна!». Почали проводжати й забирати дітей зі школи. Нікого...
Але за декілька днів увечері дзвінок у двері: таки Мар’яна. Красуня – очей не відведеш! Щоправда, Тарас одразу запитав: «То ти перефарбувалася в білявку, щоб свій сором приховати та щоб сусіди не впізнали?».
Мар’яна спочатку знітилась, а потім почала розповідати, що життя в неї гарне, що вона вийшла заміж за багатого чоловіка. Але боялася розповісти йому про дитину, тому й покинула Миколку. Боялася, що той чоловік не одружиться з нею.
Живуть уже довго, а от діточок Бог не дає, а тепер усе розповіла, то... прийшла по дитину... Спершу гроші запропонувала, потім почала погрожувати.
Галина ледь стримала Тараса.
Вигнали Мар’яну, та вона не вгамовувалася. Розшукав Тарас чоловіка Мар’яни. Розмова була довгою та важка – всі Мар’янині побрехеньки брат розбив ущент і розповів правду.
Чоловік був на боці подружжя, а основне – на боці дитини, проте Мар’яна не заспокоїлась. Дітей довелося перевести до іншої школи, продали квартиру та купили нову, однак Мар’яна їх розшукала! Нічого не могли з нею вдіяти. Вона була невгамовна та несамовита. Довела себе – і потрапила на лікування. Вийшла із психіатричної лікарні і знову – за своє.
Довелося подружжю звільнитися з роботи, все продати і виїхати з міста, а Мар’яна знову в психіатричній лікарні.
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
108
Життєві історії
