УПЕРШЕ

Втомлене сонце кидало на землю тоненькі промінчики світла крізь товсту хмару, прощалося з днем, який помалу згасав. Подекуди шугали стріли пташок, перед дощем їм добре полювалося на комарів. Юстина поспішала додому – зранку попрала з ліжка, вже й висохло давно, а тепер хоч би

дощ не намочив. Хижо заскрипіла хвіртка, немов двері старовинного замку, де живуть привиди.

– Нема кому ні змастити завіси, ні прибити відірвані дошки. Конче треба чоловічих рук, без яких у селі ніяк.

Юстині сватали не одного чоловіка, та що з того. Першого привела кума: «Мій далекий родич. Теж шукає другу половинку». Родич виявився з міцним запахом перегару, тож Юстина не запросила й до хати.

Іншого привела баба Редька – такого миршавенького, що хотілось йому подати стільчик, коли став поруч.

– То нічо, що малий, як ворона, зате біля хати оборона! – баба невідомо чо...