Жіночі історії

Тихий вечір листопада був загадковий і таємничий. Подружки сиділи в улюбленому, затишному кафе й тихо гомоніли про своє. Юліана клала вже третє заварне тістечко з кремом у свою тарілку. Зазвичай солодощами вона підсилювала свої розумові здібності, а наразі вони мали вивчити та проаналізувати ситуацію, абстрагуючись від усього навколишнього світу.

На столі стояла стара пошарпана книжка, датована 1922 роком видання. На обкладинці було зазначено: «А. Кримський “Пальмове гилля Екзотичні поезії”». Для Катерини, подружки Юліани, що була завідувачкою бібліотеки, то, певна річ, вартісна книга. Але те, що Катруся знайшла в самій книзі, було, здається, не менш цінним. Цей лист написаний незвичним, каліграфічним почерком, вочевидь перовою ручкою.

«Моя дорога Настуню! Я не маю сил більше стримувати свої почуття, моє серц...