СОБІ ЧИ ЛЮДЯМ?

– Ти що, в пралці речі зібралась прати? Та вона чотирис­та євро коштує! Ми її аж з Італії везли! Новесенька! Думай, що говориш! – щиро обурювалась свекруха. – Візь­ми тазик, я в ньому перу.

«Прошу, живіть з нами, – благала свекруха. – Для сина ж і його дітей двоповерховий будинок звели. Що, ми дарма все життя на заробітки їздили? Там же все є – заходь і живи». І нащо ж ми погодились? Такого й не вигадаєш.

З моїм чоловіком ми познайомились у Польщі на заробітках. Хоч і не було особливо часу кохання крутити, але ми вже за три місяці повертались додому з твердим рішенням одружитись. Мої батьки відразу запропонували нам свою столичну квартиру, а самі хотіли поїхати в село вік доживати. Ми й погодились, адже район був прекрасний, неподалік – школа і садок, та й я вже виношувала наше майбутнє дитя.

Повідомили радісну новину батькам чоловіка, я...