Життєва історія

Коли побачила сина подруги, отетеріла. Не повірила власним очам, але сумнівів не було: він схожий на мого чоловіка, мов дві краплі води. Виходить, у найважчий момент мого життя вони були разом? Як жити далі, знаючи, що чоловік зрадник, хоч і сталось це тридцять років тому?

У те місто я поїхала до санаторію. Завжди їжджу до іншого, а цього разу через ремонт корпусу поїхала сюди. Яким же було моє здивування, коли одну з процедур прийшла робити моя давня найкраща подруга! Я зраділа, мов дитина. Розплакалась. Ми обій­нялись.

Маринку я тридцять років шукала всім колишнім Союзом. Не допомагав ні інтернет, ні телепередачі. Як поїхала моя люба подруга, нічого не пояснивши, так і зникла з мого життя. Ми розговорились. Вона все про мене розпитувала, про те, як ми з Пет­ром живемо, як мої батьки.

Я почала розпитувати про неї, чому і де зникла, а Марина якось так тему одразу змінювати почала, все здоров’ям моїм цікавилася. А...