РІЗДВО

Різдво приносило чимало приємної метушні, якої вистачало не на один день. Вечеря у хрещеного, а потім ще у хрещеної, саме Різдво, а там і день народження матері, яка примудрилася з’явитися на світ майже на свято.

Найважливішою частиною завжди був похід у гості до бабці та дідуся, де збиралася вся численна, як тоді здавалося, родина. Взагалі-то, до стареньких, які обожнювали своїх онуків, ми радо ходили і в будень, але свята – то було щось особливе. Бабця, майстерність якої готувати смачненьке вже стала напівлегендарною серед родичів та знайомих, неодмінно накривала щедрий стіл, а найменші сподівалися на веселощі та гостинці.

– Нехай підуть поколядують, – пропонував батько.

– Ще чого! – збираючи нас, обурювалася мати.

– Чого? – дивувався він.

– Нема чого хатами ходити, випрошувати. Стидоба!

– До чого тут випрошувати? Це ж тра...