Історія з життя

Нарешті я вибрала час відпустки. Лише один тиждень на початку жовтня. Ні, не так. Ура! Цілих сім днів відпочинку! Вже давно планую свій бюджет, навіть маю різнокольорові конверти, в яких розподіляю свій дохід. Мій улюблений – помаранчевий, з написом #Відпочинок – сьогодні зовсім пустий.

Друг-волонтер укотре оголосив збір, на генератори для «котиків». І від самого початку війни періодично я всі свої зберігання на відпустку виймаю до останньої гривні та передаю на потреби військових друзів. Кожен, звичайно, сам вирішує, чи потрібно йому брати в цьому участь, і часто заявляють, мовляв, це не моя війна. Але я мандруватиму потім, після війни. У шухлядці з моїми конвертами є листівка, на якій зображені Адріанські ворота, що з'єднують стародавнє Старе місто і нові райони Анталії та є візитівкою міста. Я певний час потримала листівку, приборкала свої мрії, що відносили мене на бірюзове побережжя пляжу...