«ПРОБАЧ МЕНІ, СИНКУ…»

Та великий Кобзар зрозумів і оплакав свою Катерину, хоч між людьми велося інакше. У радянські часи теж не вітали такого, часто люди не могли пробачити «катеринам» їхнього грішного кохання, однак легко забували батьківське відступництво. Згадується мені одна давня правдива історія. Гріє душу, бо люди все ж таки усвідомили хибність своїх міркувань. Не лукавлю, адже тепер дівчата стали вільними у своєму виборі й без принижень можуть самостійно виховувати діточок.

Про дівочу цноту, про калину

Не співай, поете, не квили,

Бо іде сьогодні Катерина

Тим шляхом, що наші кревні йшли.

Л. Кисельов

– Ану геть, голодранці, з дерева! Бо лозиною відшмагаю так, що й не сядете! – кричить Панас, і його кошлаті жовті брови погрозливо ворушаться.