Оксана Калиновська: «Мені завжди подобалося випікати щось смачненьке»

Життєві історії

Оксана Калиновська – колишня працівниця міжнародної тютюнової компанії, яка після професійного вигорання знайшла своє покликання у виготовленні тортів. Сьогодні вона не лише успішна кондитерка, а й викладачка, яка допомагає іншим реалізувати себе в цій справі. Історія цієї жінки надихає щирістю та сміливістю. В інтерв’ю Оксана розповіла про свій творчий шлях, розкрила секрет, як усе встигати, та поділилася смачними рецептами. 

– Як ви вирішили розпочати свій шлях у кондитерстві?

– Мені завжди подобалося їсти та випікати щось смачненьке. З дитинства я допомагала своїй сусідці, яка постійно випікала солодке, а також мамі. Потім готувала для своєї сім’ї – для батьків, для чоловіка. В один момент я вирішила, що час щось змінювати. Коли працювала в міжнародній тютюновій компанії, я там вигоріла і хотіла змінити своє життя, тож вирішила стати кондитером. Узяла своє перше замовлення від знайомої. Пам’ятаю своє хвилювання, коли вперше віддавала торт. У мене навіть спеціальних коробочок іще не було, я загорнула його в прозору плівку. Два дні хвилювалася, поки моя знайома не написала відгук. Коли отримала позитивний відгук, зрозуміла, що час активно братися до роботи і розвиватися в цьому напрямку.

– Як ваша родина поставилась до того, що ви вирішили змінити професію?

– Мій чоловік мене дуже сильно в цьому підтримав. Зрештою, мені на той час цього було достатньо.

– Чи є якась людина, яка надихає вас на виготовлення таких чудових тортів? Можливо, якийсь кондитер?

– На цей момент немає якогось конкретного прикладу для натхнення. Вважаю, що натхнення йде насамперед від себе самої. Мене найбільше надихають відгуки людей, коли вони куштують мої торти, фотографуються з ними, виставляють їх в Instagram та Facebook. Також надихають мої учениці, які пишуть приємні відгуки про те, як змінюється їхнє життя, як вони починають заробляти. Це мотивує мене постійно зростати, розвиватися і вдосконалюватися.

– Розкажіть, як ви ухвалили рішення почати навчати інших?

– Майже два роки я працювала на замовлення, але особливо не розвивалася – готувала за рецептами з інтернету, експериментувала. Потім зрозуміла, що хочу рости, і пішла на професійне навчання. Після того, як я почала розвиватися як кондитер, почала отримувати багато замовлень і мені почало писати близько 10 кондитерів із запитаннями про навчання. Це стимулювало мене спробувати себе як викладача. Перший курс навчання я запустила торік 1 грудня. 

–  Розкажіть іще про свій досвід проведення майстер-класів для дітей. Як усе починалося і які враження ви отримали від цього?

– Мій перший досвід проведення майстер-класу був саме з дітьми, і це відбувалося в моїй квартирі. На майстер-клас тоді прийшли діти моїх клієнтів та шкільні друзі сина. Діти особливі тим, що вони щирі й одразу показують свої емоції: ти бачиш, подобається їм щось чи ні. Після цього майстер-класу я, мабуть, усю ніч не могла заснути, оскільки мене переповнювали емоції, і тоді я зрозуміла, що просто зобов’язана проводити майстер-класи і для дітей, і для дорослих. 

– Як ви поєднуєте майстер-класи, замовлення, домашні справи, материнство? Розкажіть секрет вашого тайм-менеджменту.

– Щоранку медитую, це допомагає налаштуватися на день. Ввечері перед сном пишу в нотатках план на наступний день – п’ять обов’язкових справ, які намагаюся виконати в першій половині дня. Також важливо відпочивати – щомісяця роблю собі день без телефона, не спілкуюся ні з ким, не приймаю замовлень. Цей день присвячую сім’ї. Намагаюся в неділю не працювати, хоча це не завжди вдається. Також я люблю відвідувати сауну і щодня роблю фізичні вправи впродовж 15–20 хвилин. 

– Чи готуєте ви десерти для своїх рідних, особливо для сина? 

– Мій син добре розуміється на солодощах. Після відвідування днів народження друзів він іноді докладно розповідає про торти, описує їхні начинки та декорування. Це тому, що я часто залучаю сина до створення десертів. Хоч він і не допомагає із замовленнями, але бере активну участь у розробленні нових рецептів. Моєму синові особливо подобається готувати кейк-попси та капкейки. Для мене це чудова нагода поєднати роботу з якісно проведеним часом із сином. Хоч йому вже дев’ять років, але я вважаю, що дуже важливо відводити багато уваги дитині змалку. На мою думку, міцний зв’язок, встановлений у дитинстві, допоможе уникнути проблем у підлітковому віці.

– Чи купуєте солодощі в магазині?

– Щодо магазинних солодощів, то ми їх купуємо, але це не торти, а радше снікерси та подібні смаколики. Я не бачу в цьому нічого поганого, якщо споживати їх у помірній кількості. Ми – звичайні люди й дозволяємо собі різні солодощі, основне – дотримуватися балансу.

– Чи були у вас складні моменти в роботі?

– Найскладніший досвід був, коли одного разу з тортом сталася неприємність просто перед видачею замовлення: верхня поличка холодильника провалилася, і все впало на торт. На половині торта утворилася велика вм’ятина. Але я зателефонувала клієнтці, пояснила їй ситуацію, попросила в неї три години і за цей час повністю реанімувала торт. Найважливіше – мати добру комунікацію з клієнтами і вміти залагоджувати непередбачені ситуації.

– Як ви підходите до створення тортів? Чи буває, що відмовляєте клієнтам?

– Я не повторюю торти один в один – ні свої, ні чужі. Завжди уточнюю у клієнта всі нюанси свята: чи замовлятимуть фотозону, який одяг буде на іменинникові. Це допомагає підібрати торт, який найкраще доповнить свято. Якщо клієнт хоче торт, який, на мою думку, вже не актуальний, я намагаюся порадити сучасніший варіант.

– Як вплинуло повномасштабне вторгнення на вашу роботу?

– Коли почалася повномасштабна війна, у мене було багато замовлень на Восьме березня. Звісно, всіх їх відмінили, і я довгий час не працювала. Волонтерила, їздила лікарнями. Потім поступово почали з’являтися клієнти, які просили спекти торт, і це допомогло мені вийти з депресивного стану. Зараз я вважаю, що кожна людина повинна працювати, наскільки це можливо, донатити, допомагати військовим. Має робити все, що їй до снаги. 

– Які у вас плани на майбутнє?

– У мене чимало планів, але я з тих людей, які вважають за краще спочатку зробити, а потім розповідати. Коли багато говориш про плани, мозок сприймає це так, ніби ти вже все зробив. Тому зараз просто працюю над надзвичайно масштабними проєктами.

– Наприкінці невелике бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. Фільм, який можете передивлятися нескінченно… 

– “Крихітка на мільйон доларів”.

– Найскладніший смак для створення…

– Медівник з білими грибами.

– Найкращий подарунок для кондитера – …

– Навчання.

– Місце, де хочу побувати.

– Мальдіви.

– Вдячна собі за...

– Те, що не опустила рук і пішла навчатися. Повірила в себе.

– Найцінніша порада, яку я отримала, – …

– «У тобі океан потенціалу. Ти будеш дуже відомою».

– Якби я мала необмежені можливості, то...

– Закінчила б сьогодні війну. Або зробила б так, щоб вона взагалі не починалася.

– Бажаю всім читачам…

– Завжди вірити в себе і ніколи не здаватися. Зрозумійте одну просту річ: у цьому житті ви можете досягти абсолютно всього, що собі дозволите.

Фото з архіву Оксани Калиновської

ЗІРКОВІ РЕЦЕПТИ

Білкові кошички з кремом 

Інгредієнти: 100 г яєчного білка, 250 г цукрової пудри, 0,5 ч. л. кукурудзяного крохмалю, 150 г вершкового крем-сиру, 45 г вершків (36% жирності), 10 г цукрової пудри. 

Приготування. Збити білок до пишної піни та повільно ввести цукрову пудру. Після стабільності меренги додати кукурудзяний крохмаль. Збити до стійких піків. Відсадити меренгові кошички. Час сушіння на пергаменті в духовці за температури 90 градусів приблизно півтори години. Готові кошички мають відставати від пергаменту. Вершковий крем-сир, вершки та цукрову пудру з’єднати, перекласти в кондитерський мішок із насадкою та задекорувати. Готові білкові кошички з кремом за бажання можна прикрасити ягодами.

Більше рецептів Оксани Калиновської читайте в газеті "Дуже смачно!"

Історії з життя