«ОЙ, БРАТИКУ­СОКОЛИКУ!»

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Мама невисока й тендітна. Великі очі на блідому обличчі сяють небесною блакиттю до дітей і бабусі. До татка вони не озиваються, ховаються за опахалом густих-прегустих вій.

Татко високий і сутулий. Часто нестрижений і неголений. А очі – наче колючки! До мами і до старшого братика. Похмурі очі. Розвидняються вони лише до двох менших діток: до неї, Христинки, і до п’ятирічного синка, який гасає подвір’ям на соняшнику.

Мама працює обліковцем у колгоспі: вона грамотна й акуратна в роботі з паперами та звітами. Рік спробувала дояркою, та не здужала тієї важкої, хоч і почесної в селі праці. Уже ті жіночки, в білих халатах напоказ, – майстрині машинного доїння. Уже ж портрети деяких із них красуються на дошці пошани, що біля сільради, двох возили на ВДНГ до Києва, а потім з гуртом таких же – до Чехословаччини.

Христинка трішки заздрила своїм подружкам, матерів яких удостоїли такої честі, хоч розуміла, що т...

Дякуємо!